Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Банківське право / Валютне право / Цивільне право / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Виборче право / Позовні заяви / Історія держави і права / Кодекси та коментарі / Конституційне право / Криміналістика / Кримінологія / Медичне право / Міжнародне право / Спадкове право / Нотаріат / Основи права, правознавство / Прокурорський нагляд / Римське право / Сімейне право / Слідство, Оперативно-розшукова діяльність / Страхове право / Судова медицина / Суди і судді / Торговельне право / Транспортне право / Трудове право / Кримінальне право / Фінансове право / Екологічне право
Головна → 
Право → 
Міжнародне право → 
« Попередня Наступна »
К.А Бекяшев. МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО. Підручник. / Под ред. К. А. Бекяшева-М.: «ПРОСПЕКТ», 1998 - 608 с., 1998 - перейти до змісту підручника

§ 1. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА


У системі сучасного міжнародного права поряд з матеріальними функціонують і процесуальні (від лат. Processes - походження, просування) норми. Якщо матеріальні норми закріплюють права, обов'язки та відповідальність суб'єктів міжнародного права, то процесуальні норми регулюють методи, форми та порядок їх здійснення шляхом встановлення певних процедур і орга-тільних для виконання правил, які називають міжнародними механізмами забезпечення договірних норм і принципів. За своїм обсягом процесуальні норми превалюють над матеріальними. Ряд галузей та інститутів міжнародного права складається в основному з процесуальних норм, які регулюють порядок створення та функціонування міжнародних договорів, здійснення дипломатичний-ських і консульських функцій, мирного вирішення міжнародних суперечок, міжнародно-правової відповідальності, надання правової допомоги у кримінальних справах, видачі злочинців, надання притулку і т.п.
Міжнародне процесуальне право належить до нових галузей міжнародного публічного права і свідчить про зрілість всієї міжнародно-правової системи. Однак питання про нього дискутувалося в зарубіжній і російській літературі з XIX в. До недавнього часу в міжнародно-правовій доктрині питання, пов'язані з міжнародно-процесуальним правом, або традиційно обходилися, або відкидалися. Тому до цих пір немає єдиної думки про його сутність і місце в системі міжнародного права.
Спочатку предмет регулювання цієї галузі зводився до правил вирішення міждержавних суперечок, взаємодопомоги держав при здійсненні своїх каральних функцій щодо злочинців, встановлення правил юрисдикції та т.п. При цьому справедливо зазначається, що міжнародне процесуальне право відіграє допоміжну роль по відношенню до матеріального. Однак така роль не принижує значення процесуальних норм. Будучи засобом створення і здійснення матеріальних норм, вони дійсно виконують службову роль, виступають в якості надбудови над матеріальними нормами і повинні забезпечувати їх виконання. А від цього в кінцевому рахунку залежить ефективність функціонування міжнародного права в цілому. Як приклад можна навести ст. 33 Статуту ООН. Будучи матеріальної, вона в числі мирних засобів вирішення міждержавних суперечок, застосовуваних Міжнародним судом ООН, називає переговори, обстеження, посередництво та інші засоби. Однак жодне з них немислимо втілити в життя без процедурних правил їх застосування. Вони містяться в статутах, статутах, регламенти та інших міжнародно-правових актах, міжнародних звичаях і інших нормах.
У цьому зв'язку можна відзначити деякий процесуальний нігілізм в міжнародному праві. Беручи міжнародні договори, держави приділяють основну увагу матеріальним нормам, прагнуть зафіксована ровать свої права і обов'язки, не піклуючись про імплементацію, забезпе-печении виконання взятих зобов'язань. Звідси і недостатня ефектив-ність частини матеріальних норм та договорів в цілому.
Незважаючи на теоретичні суперечки, міжнародне процесуальне право успішно функціонує як самостійна галузь міжнародних рідного права і являє собою систему принципів і норм, регу-лірующіх діяльність суб'єктів міжнародного права по ство-нію та реалізації матеріальних норм міжнародного права. Воно входить складовою частиною в загальний процес здійснення норм права. При цьому міжнародне процесуальне право має ряд особливо-стей:
включає в себе не тільки правоосуществляющіе, а й право-творчі функції шляхом встановлення стадій і особливих правил діяль-ності суб'єктів від створення до реалізації договірних материаль- них норм і їх відмирання;
якщо при створенні або здійсненні матеріальних норм порушуються процесуальні правила, то залежно від тяжкості правопорушення застосовуються специфічні санкції у вигляді оспорімості створених норм або результатів їх неправомірного застосування (недійсності);
високий ступінь диспозитивності його норм, які визначають лише загальні риси процесуальної діяльності. Тому процесуальні норми містяться практично в кожному міжнародному договорі.
Відомо, що норми міжнародного права виникають і функцио-нируют тільки при наявності міжнародних відносин. Сполучною ланкою між ними є юридичний факт. Це повною мірою відноситься і до міжнародних процесуальним відносинам у вигляді УРЕ-гуліровать міжнародним правом діяльності суб'єктів по со-вершению процесуальних дій у реалізації своїх прав і зобов'язаний-ностей по відношенню до інших суб'єктів на основі юридичних фактів. Наприклад, процесуальні відносини між ООН і воюючими між собою державами А і Б виступають як форма реалізації імперативної норми - принципу незастосування сипи та загрози силою. При цьому за Статутом ООН сторони наділені конкретними правами та обов'язками. Підставою правовідносин стала агресія держави А щодо держави Б, яка і виступає в якості юридиче-ського факту.
Конкретне участь Ради Безпеки та інших органів ООН у розслідуванні, розгляді та вирішенні цього факту дозволяє застосувати статутні миротворчі процедури та конкретні заходи, як пов'язані, так і не пов'язані з використанням збройних сил.
У розглянутій галузі предмет правового регулювання включає відносини, пов'язані, по-перше, з нормотворчістю (стадії і правила узгодження воль держав щодо змісту правил поведінки і визнання їх як норми міжнародного права), по-друге , з установчої діяльністю держав по створенню міжнародних організацій і формуванню міжнародних механізмів їх діяльності в тій чи іншій сфері міжнародного співробітництва, по-третє, з правозастосовні процесом, який є домінуючим за своїм обсягом і охоплює найрізноманітніші відносини з реалізації норм матеріального права; в- четвертих, з контрольною діяльністю суб'єктів по спостереженню і перевірці виконання нормативно-правових приписів з використанням процесуальних засобів; і, по-п'яте, з відповідальністю держав юридичних і фізичних осіб у міжнародному праві (правила розслідування, розгляду у судових арбітражних та інших міжнародних органах, призначення та застосування санкцій та інших покарань).
Процесуальне виробництво здійснюється практично у всіх галузях міжнародного права і охоплюється такими інститутами міжнародного процесуального права, як правила процедури міжнародних організацій, міжнародний кримінальний процес, правила процедури мирного вирішення міждержавних суперечок, стадії укладання міжнародних договорів, застосування санкцій міжнародними організаціями та т.п.
При цьому зростає роль національного процесуального права в реалізації матеріальних норм міжнародного права. Нерідко в при-нітрохи договори держави включають свої обов'язки щодо їх пре-творінню в життя. Якщо в міжнародному договорі немає таких процессу-альних механізмів, то держава вільно в їх виборі.
У сучасному міжнародному процесуальному праві підвищується роль національних і міжнародних судів у здійсненні норм права. Вони не тільки забезпечують процедуру судового контролю, але й можуть примусити суб'єктів до виконання норм міжнародного права. Тому прийняті судами рішення позитивно впливають на імплемента-цію в цілому.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  азу  напій  польський  пташине