Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Банківське право / Валютне право / Цивільне право / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Виборче право / Позовні заяви / Історія держави і права / Кодекси та коментарі / Конституційне право / Криміналістика / Кримінологія / Медичне право / Міжнародне право / Спадкове право / Нотаріат / Основи права, правознавство / Прокурорський нагляд / Римське право / Сімейне право / Слідство, Оперативно-розшукова діяльність / Страхове право / Судова медицина / Суди і судді / Торговельне право / Транспортне право / Трудове право / Кримінальне право / Фінансове право / Екологічне право
Головна → 
Право → 
Міжнародне право → 
« Попередня Наступна »
К.А Бекяшев. МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО. Підручник. / Под ред. К. А. Бекяшева-М.: «ПРОСПЕКТ», 1998 - 608 с., 1998 - перейти до змісту підручника

§ 3. Органи зовнішніх зносин


Серед різних органів держави особливе місце посідають органи зовнішніх зносин. Вони діють не тільки на території даної держави, а й за його межами. Головне їх завдання - встановлення і підтримання офіційних відносин між державами та іншими суб'єктами міжнародного права, здійснення дипломатичними засобами зовнішньополітичного курсу країни.
Органи зовнішніх зносин держави - це діючі на його території та за її межами органи, що представляють країну в її офіційних стосунках з іншими державами та іншими суб'єктами міжнародного вдачі.
Державні органи зовнішніх зносин за місцем їх знаходження та діяльності можна розділити на дві групи - внутрішньодержавні (центральні) і зарубіжні.
У свою чергу, внутрішньодержавні органи зовнішніх зносин діляться на конституційні та спеціалізовані. Освіта першого передбачається конституцією держави, яка визначає обсяг їх повноважень. Створення другого залежить від законодавства, практики та наявності відповідних міжнародних договорів, на підставі яких держава здійснює зовнішні зносини в якій-небудь спеціальній області.
Конституційними органами зовнішніх зносин є парламент, глава держави, уряд і його глава.
Парламент як загальнонаціональний представницький орган влади вирішує зазвичай питання та світу, територіальних змін, ратифікації міжнародних договорів, визначає витрати на зовнішньополітичні заходи. У ряді країн уряд підзвітний парламенту у сфері зовнішньої політики.
У Російській Федерації парламент - Федеральне Збори - вирішує питання війни і миру, статусу і захисту державного кордону, ратифікує і денонсує міжнародні договори Росії. Причому прийняті Державною Думою федеральні закони з цих питань підлягають обов'язковому розгляду в Раді Федерації (ст. 106 Конституції).
Глава держави здійснює вище представництво країни в її міжнародних відносинах. Він офіційно призначає на посаду та звільняє з неї глав дипломатичних представництв в інших державах і при міжнародних організаціях, приймає вірчі і відкличні грамоти акредитованих при ньому послів і посланників інших країн. Глава держави, так само як глава уряду і глава зовнішньополітичного відомства, представляє свою країну з усіх питань зовнішніх зносин ex officio (за посадою). Три зазначених особи користуються захистом міжнародного права, імунітетами і привілеями.
У Російській Федерації Президент наділений Конституцією вельми широкими повноваженнями в галузі зовнішньої політики і міжнародних зносин. Він визначає основні напрями зовнішньої політики, представляє країну в міжнародних відносинах, призначає і відкликає після консультацій з відповідними комітетами чи комісіями палат Федеральних Зборів дипломатичних представників Російської Федерації в іноземних державах або при міжнародних організаціях.
Президент Росії здійснює керівництво зовнішньою політикою дер-жави, веде переговори і підписує міжнародні договори, підписує ратифікаційні грамоти, приймає вірчі і від-зивние грамоти акредитуються при ньому дипломатичних представників (ст. 86 Конституції). Уряд та його глава практично здійсню-ються зовнішньополітичний курс країни. Вони вносять на затвердження глави держави і парламенту різні пропозиції щодо зовн-неполітичним питань, організують виконання міжнародних до-говорів Російської Федерації.
До спеціалізованих органів зовнішніх зносин належать такі органи, діяльність яких спеціально зосереджена на зовнішніх зносинах. У Росії такими органами є насамперед Міністерство закордонних справ і Міністерство промисловості і торгівлі.
Зовнішньополітичне відомство - орган безпосереднього оперативного керівництва в області зовнішніх відносин. У Росії, Великобританії, Франції та багатьох інших країнах воно називається міністерством закордонних справ, в США - державним департаментом. Зовнішньополітичне відомство безпосередньо представляє і захищає інтереси і права держави в міжнародному спілкуванні. Воно підтримує встановлені між державами дипломатичні та консульські відносини, здійснює зв'язки з міжнародними організаціями, контролює діяльність всіх дипломатичних, консульських та інших офіційних представництв держави за кордоном, обробляє надходить від зарубіжних представництв інформацію, готує візити делегацій на найвищому та урядовому рівнях.
Указом Президента Росії від 14 березня 1995 р. затверджено Положення про Міністерство закордонних справ Російської Федерації. Основними завданнями МЗС визначено: реалізація зовнішньополітичного курсу Росії; координація міжнародних зв'язків суб'єктів Російської Федерації, забезпечення дипломатичними засобами захисту суверенітету, безпеки, територіальної цілісності, інших інтересів Росії на міжнародній арені; захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб країни за кордоном; забезпечення дипломатичних і консульських відносин Росії з іноземними державами, зносин з міжнародними організаціями; координація діяльності та контроль за роботою інших федеральних органів виконавчої влади з метою забезпечення проведення єдиної політичної лінії у відносинах з іноземними державами та міжнародними організаціями.
12 березня 1996 Президент Росії підписав Указ "Про координуючу роль Міністерства закордонних справ Російської Федерації в проведенні єдиної зовнішньополітичної лінії Російської Федерації".
Зарубіжні органи зовнішніх зносин можна розділити на дві групи - постійні і тимчасові. До постійних відносяться диплома-тичні представництва держав (посольства і місії), кон-Сульське установи, торговельні представництва та постійні пред-ставництва держав при міжнародних організаціях.
До тимчасових закордонним органам зовнішніх зносин слід віднести спеціальні місії, що направляються в інші держави для участі в церемоніальних заходах, ведення переговорів і т.д., делегації та групи спостерігачів на міжнародних конференціях, делегації для участі в роботі сесій міжнародних організацій та ін
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  азу  напій  польський  пташине