Авторське право / Аграрне право / Адвокатура / Адміністративне право / Банківське право / Валютне право / Цивільне право / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Виборче право / Позовні заяви / Історія держави і права / Кодекси та коментарі / Конституційне право / Криміналістика / Кримінологія / Медичне право / Міжнародне право / Спадкове право / Нотаріат / Основи права, правознавство / Прокурорський нагляд / Римське право / Сімейне право / Слідство, Оперативно-розшукова діяльність / Страхове право / Судова медицина / Суди і судді / Торговельне право / Транспортне право / Трудове право / Кримінальне право / Фінансове право / Екологічне право
Головна → 
Право → 
Міжнародне право → 
« Попередня Наступна »
К.А Бекяшев. МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО. Підручник. / Под ред. К. А. Бекяшева-М.: «ПРОСПЕКТ», 1998 - 608 с., 1998 - перейти до змісту підручника

§ 5. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ


Як правило, будь-яке протиправне діяння держави спричиняє міжнародну відповідальність цієї держави. Проте насправді можуть мати місце обставини, які перешкоджають на даному етапі виконанню державою своїх зобов'язань, у тому числі виконання їх в строк. Ці обставини можуть виключити міжнародно-правову відповідальність держав. Поряд з такими обставинами можуть існувати і обставини, що пом'якшують відповідальність держави за невиконання своїх зобов'язань.
Комісія міжнародного права ООН при розробці Проекту статей про відповідальність держав розробила в 1980 р. статті про обставини, що виключають відповідальність держав. Ця відповідальність виключається, на її думку, при наступних певних умов:
У разі досягнення державами взаємної згоди щодо дій, які суперечать раніше прийнятим ними зобов'язаннями або відповідним нормам міжнародного права. Наприклад, введення іноземних військ на територію держави звичайно розглядається як серйозне порушення суверенітету держави, а часто як акт агресії. Однак подібна акція не може бути визнана такою, якщо вона здійснюється на прохання або за згодою держави (наприклад, введення індійських військ на територію Шрі-Ланки в 1987 р. за взаємною договором для боротьби проти бойовиків ТЗТІ).
Виключення відповідальності держави в даному випадку настає за наявності таких умов: згода держави має бьггь міжнародно-правомірним; згода має бьггь ясно вираженим (а не маються на увазі); згода має передувати вчиненню дій. Згода може бути використане як обставини, що виключає протиправність діяння тільки в тих межах, які має на увазі держава, яка дає таку згоду (йдеться про сферу дії і терміни). Проте згода не може бьггь дано на вчинення дій, що суперечать імперативним нормам міжнародного права (наприклад, згоду на використання території для вчинення агресії відносно третьої держави).
У разі, якщо дії держави викликані протиправними діями іншої держави і є правомірними з точки зору міжнародного права заходами щодо держави-право-шітеля, або, іншими словами, коли є провина самої потерпілої сторони. Такі заходи можуть бути застосовані також за дорученням або уповноваженням компетентної міжнародною організацією (наприклад, ООН, відповідної регіональної організацією).
Якщо діяльність держави була викликана непереборною силою або не піддаються контролю непередбаченими зовнішніми подіями. Причому передбачається, що обидва зазначених події не дозволили державі діяти відповідно з раніше прийнятими на себе зобов'язаннями або зрозуміти, що його проведення не відповідає цьому зобов'язанню. Зокрема, мова може йти про ситуації, викликаних явищами природи (повінь, землетрус, епідемія тощо) або діяльністю людей, і позначаються вони термінами "форс-мажор" або "непередбачений", "нездоланний" випадок. Форс-мажор як підстава для звільнення держави від відповідальності передбачений, наприклад, у ст. 14 Конвенції про територіальне море та прилеглу зону 1958 р., у ст. 18 Конвенції ООН з морського права 1982 р.
Якщо суб'єкт поведінки, що представляє дану державу, в ситуації крайнього лиха не мав іншої можливості врятувати життя або життя ввірених йому людей. Наприклад, капітан судна, що зазнало аварії, намагається сховатися від шторму в іноземному порту, не маючи на те дозволу, або пілот літального апарату здійснює без дозволу вимушену посадку на іноземній території, з тим щоб уникнути неминучої катастрофи і врятувати пасажирів, або, нарешті, капітан судна відмовляється від рятування людини у воді, оскільки це може бути пов'язано з реальною загибеллю власного судна і довірених йому пасажирів. У всіх цих випадках формально має місце порушення меж іншої держави і обов'язки надавати допомогу в море всім зазнали лиха, проте ці дії відбулися в силу виняткових обставин.
Лихо як обставина, що виключає відповідальність дер-жави, передбачено, наприклад, у ст. 14 Конвенції про територіальне море та прилеглу зону 1958 р., у ст. 98 Конвенції ООН з морського права 1982 р.
Держава несе відповідальність, якщо воно саме сприяло виникненню ситуації крайнього лиха або якщо поведінка, про який йде мова, могло викликати більш тяжке лихо. Наприклад, підводний човен з ядерною силовою установкою, потерпіла серйозну аварію, може викликати ядерний вибух у порту, в якому вона намагається сховатися і провести необхідний ремонт. У цьому випадку буде поставлена ??під загрозу життя набагато більшого числа людей, і держава, чий прапор несе підводний човен, не може звільнятися від відповідальності.
Якщо держава була змушена порушити прийняті на себе зобов'язання за наявності крайньої необхідності. Однак посилання на крайню необхідність правомірна лише за наявності низки одночасно діючих умов, зокрема абсолютно виняткового характеру ситуації, на яке посилається держава; неминучості характеру небезпеки, що загрожує життєво важливим інтересам держави та її населення; неможливості усунути таку небезпеку іншими засобами; неодмінно тимчасовий характер дії, обмежений рамками періоду небезпеки.
Держава не може посилатися на стан крайньої необхідності ще, принаймні, у наступних двох випадках:
якщо міжнародне зобов'язання, якому не відповідає діяння цієї держави, встановлено договором , в которюм прямо або побічно виключається можливість посилання на стан крайньої необхідності стосовно цього зобов'язання;
якщо держава, про який йде мова, само сприяло виникненню стану крайньої необхідності, которюе і не дозволило йому виконати свої міжнародні зобов'язання.
6. Якщо держава, що завдає шкоди іншій державі всупереч чинним нормам міжнародного права, діє з метою самооборони від агресії відповідно до ст. 51 Статуту ООН, яку здійснюють цією іншою державою.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =

енциклопедія  азу  напій  польський  пташине